Вирішення питання земель КСП чи «націоналізація»

З прийняттям Земельного кодексу України 2001 року, який визначив тільки таки форми власності на землю як приватна, державна та комунальна, не визначеною залишалися судьба земель колективної власності. При цьому досі діє Закон України «Про колективне сільськогосподарське підприємство», яким визнається відповідне право на землю у виді колективного права.

Позитивними положеннями  цього закону N 2498 можна вважати вирішення питання обміну земельних ділянок, передача місцевим радам права розпорядження землями та затвердження нормативної оцінки.

Однак, як останнім часом увійшло в моду, проміж строк законів «протягуються» інші «цікаві» питання.

Фактично цим законом змінили власника, форми власності щодо земель колективної власності та надали можливість змінювати орендаря земельних паїв без згоди власника паю.

Основними «підводними каменями» цього закону є наступне:

1. У розділі X «Перехідні положення»: Земельного кодексу України вноситься пункт 21 такого змісту:

«21. Установити, що з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності».

Даною нормою закону №2498, фактично встановлено, що у разі припинення юридичної особи у формі КСП, права на землі переходять до іншого суб’єкта власності – територіальної громади й в іншій формі власності – в комунальній.

Ця норма не узгоджується з наступними діючими нормами права:

• Ст.104 Цивільного кодексу України

Юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов’язки переходять до правонаступників.

Більшість КСП було саме реорганізовано. Реорганізація відбувалася на виконання Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки» від 03.12.1999 року за №1529/99, яким  передбачалося  реформування протягом грудня 1999 — квітня 2000 року колективних сільськогосподарських підприємств на засадах приватної власності на землю та майно шляхом: забезпечення всім членам колективних сільськогосподарських підприємств права вільного виходу з цих підприємств із земельними частками (паями) і майновими паями та створення на їх основі приватних (приватно-орендних) підприємств, селянських (фермерських) господарств, господарських товариств, сільськогосподарських кооперативів, інших суб’єктів господарювання, заснованих на приватній власності (далі — приватні формування).

У відповідності зі ст.ст. 107-109 Цивільного кодексу України, ст.31 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство», ст.59 Господарського кодексу України, при реорганізації підприємства до новоствореного переходять майнові права й обов’язки колишнього підприємства в обсязі, що відповідає виду реорганізації.

Земельний кодекс України 2001 року зазначив в  п.7 Перехідних положень:  юридичні особи, що одержали у власність земельні ділянки, у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

• Ст.30 Земельного кодексу України

При ліквідації сільськогосподарських підприємств несільськогосподарські угіддя, що перебували у їх власності, розподіляються відповідно до установчих документів цих підприємств або за згодою власників земельних часток (паїв). У разі недосягнення згоди це питання вирішується в судовому порядку.

Тобто, при припиненні внаслідок реорганізації, відповідно до вказаних норм, права на землі КСП, крім виділених членам КСП, перейшли до правонаступників, й відповідні права зберігаються за цими юридичними особами, незалежно чи переоформили вони це право чи ні.

При припиненні внаслідок ліквідації, землі КСП в частині несільськогосподарських угідь, також не можуть бути однозначно передані в порядку, зазначеному у вказаній нормі  Закону №2498, у комунальну власність, враховуючі вимоги ст30 ЗК.

2. Доповнення у Законі України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» статтею 14.1

«Стаття 14¹. Особливості використання та розпорядження землями, що залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства

У разі якщо власники земельних часток (паїв) після розподілу земельних ділянок, що підлягали паюванню, до 1 січня 2019 року не прийняли рішення про розподіл інших земель, що залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, що не було припинено як юридична особа, та якщо такі землі не передані у власність у порядку, визначеному законом, розподіл таких земель проводиться згідно з вимогами цієї статті за згодою більшості осіб, визначених абзацами другим — четвертим частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю).

…

Землі, зазначені у частині четвертій статті 7 цього Закону, які залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, підлягають безоплатній передачі до комунальної власності територіальної громади, на території якої вони розташовані.

Сільськогосподарські угіддя, які підлягали паюванню, однак не були передані до приватної, державної або комунальної власності у порядку, визначеному законом, за рішенням зборів осіб, визначених абзацами другим — четвертим частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю), можуть бути розпайовані у порядку, встановленому цим Законом…»

При цьому  Законом №2498 Статтю 10  Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» виклали в такій редакції:

«Стаття 10. Землі підприємства

…

3. Право підприємства на земельну ділянку або її частину може бути припинено в порядку і на підставах, встановлених Земельним кодексом України, Законом України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)».

..

5. Розподіл земель колективної власності підприємства здійснюється відповідно до Закону України«Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв).

…»

Фактично цими нормами законодавці наділили повноваженнями власників земельних паїв правом розпорядження всіма землями КСП: частину цих земель власники майнових паїв повинні розподілити між собою, а частину, що не підлягає розподілу, передати у комунальну власність.

При цьому власниками земельних паї відповідно до ст.1 Законі України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» є як колишні члени  КСП, так й їх спадкоємці;    інші особи, у т.ч. юридичні, що набули право власності внаслідок купівлі й інших підстав;  евакуйовані із зони відчуження.

Вказані  норми Закону №2498 суперечить діючим нормам цих самих законів, до яких вносяться зміни. Так, суб’єктом права власності на землі КСП, відповідно до п.2 ст. 7  Закону «Про колективне сільськогосподарське підприємство» є підприємство як юридична особа, а його члени — в частині майна, яку вони одержують при виході з підприємства. Тобто законом «Про КСП» визначені суб’єкти права на землю, що не співпадають з визначеними законом №2498 суб’єктами, яким надано право розпоряджатися цими саме землями.

Це такий «юридичний нонсенс», що у діючому підприємстві, у якому законом визначений суб’єкт права на майно цього підприємства, другим  законом надають повноваження  щодо розпорядженням активами цього підприємства зовсім іншим особам.

З аналізу норм права, що регулюють правовідносини щодо КСП, можна виділити наступних суб’єктів права на землі КСП: члени КСП,  колишні члени КСП, КСП (як юридична особа), працівники соціальної сфери, володарі земельних паїв, володарі майнових паїв (яким виділено майно з майнового пайового фонду у вигляді нерухомого майна), володарі майна (нерухомого) соціальної сфери КСП, володарі майна (нерухомого) для погашення дебіторської заборгованості КСП тощо.

Як ми бачимо суб’єктів прав на землю КСП значно більше ніж визначено законом №2498 й тому, для вирішення питання колективної власності слід більше ширше та професійно підійти до законотворства.

Для того, щоб зрозуміти природу права колективної власності та правильно розподілити відповідні права між суб’єктами цього права, слід звернутися до  законодавства, що діяло на час створення, існування та реформування КСП.

Прийняття такого закону як №2498 не вирішує питання колективної власності на землю, а змінює фактично її основи, що не є припустимим.

Крім того, з прийняттям закону №2498 з’явилося  значно більше додаткових питань: й як проводити відповідні збори власників паїв, у т.ч. від якої кількості й кого рахувати  необхідний кворум; й як передавати землі, враховуючі існуючий мораторій й належності при цьому більшість земель КСП до складу так званих «мораторних» земель; й як бути орендодавцям-власникам земельних паїв, враховуючі надання цим законом права без їх волі обмінюватися орендарям правами оренди та суборенди тощо.

Те, що перехідними  положеннями надано доручення Кабінету міністрів України у тримісячний строк забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону, надає можливість припустити, що ще відбудуться необхідні зміни як до цього закону та інших з метою недопущення порушення прав як членів КСП, так й інших осіб, що набули в законний спосіб права на майно чи права колишніх КСП.

Однак, на сьогодні, слід констатувати, що цей закон дуже далеко від реального надання можливості вирішення питань колективної власності й наддасть більше роботи адвокатам, спеціалістам в області відповідного права й іншим особам, хто себе такими вважає, а також судам, які вже зараз від відповідного навантаження призначають судові засідання на строк, що вимірюється майже роками.