СПАДКУВАННЯ КОРПОРАТИВНИХ ПРАВ

Проблема в недостатній визначеності та суперечливості правового регулювання набуття частки в статутному капіталі товариства (далі – ТОВ) при спадкуванні  може спричиняти юридичну невизначеність та корпоративні конфлікти.

У чинному цивільному законодавстві немає визначення частки в статутному капіталі ТОB й  відсутні посилання щодо її класифікації у системі об’єктів цивільного права.

Визначення правової природи частки в статутному капіталі ТОВ є «ключем» до правильного законодавчого регулювання правовідносин, що виникають у процесі створення, функціонування, припинення товариств, участі осіб у таких товариствах.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 5 лютого 2013 року № 1-рп/2013 у справі за конституційним зверненням ТОB «Ліхтнер Бетон Львів» щодо офіційного тлумачення положень ч. 4 ст. 58, ч. 1 ст. 64 Закону України «Про господарські товариства» визначає, що частка учасника у статутному капіталі товариства є предметом цивільних правовідносин, яка засвідчує участь особи у товаристві.

Отже, відповідно до чинного законодавства України частка в статутному капіталі ТОB є оборотоздатним предметом цивільних правовідносин, що має грошову оцінку та є єдиною передбаченою законодавством підставою участі особи у ТОB і набуття учасником корпоративних прав.

До прийняття у 2018 р. Закону «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» в Цивільному кодексі (далі – ЦК) України існувала ч. 1 ст. 100, яка передбачала, що право на участь у товаристві є особистим немайновим правом і не може передаватися іншій особі. Аналогічні норми були передбачені в Законі України «Про господарські товариства» та в розділі ЦК України, які врегульовували діяльність ТОВ. Проте з прийняттям Закону про ТОВ всі вони були виключені.

Корпоративні права є сукупністю майнових та немайнових прав. Відповідно до ч. 1 ст. 167 Господарського кодексу України та п. 14.1.90 Податкового кодексу України, корпоративні права – це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Тобто корпоративні права нерозривно пов’язані з наявністю частки.

Відповідно до ст. 23 ЗУ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (далі – закон про ТОВ) у разі смерті або припинення учасника товариства його частка переходить до його спадкоємця чи правонаступника без згоди учасників товариства. Тобто, спадкуванням у ТОВ є отримання у власність відповідної частки спадкодавця у його статутному капіталі.

При цьому згода інших учасників ТОВ на це не потрібна, а державна реєстрація спадкоємців як нових його учасників можлива навіть без відома інших учасників товариства відповідно до пп. в п. 3 ч. 5 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», якщо інше не передбачено статутом ТОВ.

Водночас статтею 1219 ЦК України встановлено, що особисті немайнові права, яким є право участі у товаристві, не входять до складу спадщини.

Судова практика з цих питань буває суперечливою. Деякі суди трактують ці норми на власний розсуд та продовжують вважати, що право на участь у ТОВ не спадкується. Як приклад такого трактування можна навести постанову Апеляційного суду Запорізької області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ від 16 квітня 2019 р. у справі №311/370/18.

У Постанові ВС від 27 лютого 2019 року у справі № 761/27538/17 суд, посилаючись на норми ст.1219 ЦК, установив, що вищий орган ТОВ не приймав рішень про зміну складу його учасників у зв’язку зі смертю засновника (учасника) товариства і вступу до нього спадкоємців та про внесення відповідних змін до статуту цього товариства.

Усе це свідчить про необхідність більш чіткої та однозначної правової регламентації. Особливої уваги це потребує учасників, що володіють 50 й більше часткою у капіталі.

Залежність від положень статуту товариства може суттєво обмежувати можливості спадкоємців щодо входження до складу учасників або взагалі позбавляти їх такої можливості.

Для уникнення таких ситуацій радимо:

— при заснуванні або внесенні змін до статуту ТОВ слід передбачити чіткий механізм переходу частки спадкоємцям та можливість їх автоматичного вступу до складу учасників;

— укласти корпоративний договір (SHA);

— спадкоємцям слід якомога швидше оформити свідоцтво про право на спадщину та подати заяву про вступ до ТОВ, щоб уникнути ризику втрати частки та паралізації його діяльності;

— для захисту своїх інтересів спадкоємцям рекомендується консультуватися з фахівцями у сфері корпоративного права.

Загалом, вирішення цієї проблеми потребує комплексного підходу, що включає як зміну підходу до складання статуту, корпоративного договору, так і вдосконалення законодавчого регулювання.