З початком війни й виїздом громадян України в інші країни, ведення там бізнесу, працевлаштування, отримання відповідно доходу, породило масу питань щодо оподаткування доходів таких громадян та визначення податкового резидентства при цьому. Крім того, з початку 2022 року впровадженням правил щодо контрольованих іноземних компаній (КІК), питання встановлення податкового резидентства набуло особливої актуальності для осіб, що мають бізнес за кордоном, адже ці правила стосуються виключно резидентів України. В свою чергу невиконання цих правил може привести до значних фінансових санкцій.
В Україні відсутня законодавчо визначена процедура визнання фізичної особи нерезидентом або підтвердження втрати статусу резидента. Податкові органи мають повноваження та можуть лише видавати довідки, що підтверджують статус резидента України.
На думку податкових органів, припинення статусу податкового резидента можливе лише після виконання комплексу дій, зокрема: отримання дозволу на постійне проживання (ПМП) в іншій країні, постановки на консульський облік, припинення підприємницької діяльності в Україні, врегулювання всіх фінансових зобов’язань, а також зняття з реєстрації місця проживання. Така позиція є перебільшеною.
Судова практика підтверджує, що виїзд на ПМП і постановка на консульський облік не є визначальними для втрати резидентства.
Згідно з Податковим кодексом України (пп. 70.2.4 та п.70.7), платники податків повинні інформувати ДПС про зміну місця проживання. Надання до податкової служби підтвердження закордонного місця проживання може стати ключовим фактором для визнання особи нерезидентом України. Але це не є єдиним необхідним фактором для такого обґрунтування.
Оптимальний підхід до підтвердження втрати податкового резидентства потребує індивідуального розгляду кожного випадку з урахуванням усіх обставин, включаючи можливість адміністративного або судового захисту позиції платника податків.
Для підтвердження втрати податкового резидентства України слід виділити кілька способів:
— зміна адреси фактичного проживання на іноземну в Державному реєстрі платників податків (форма 5ДР) та за необхідності доводити нерезидентський статус за фактом; у разі запитів від ДПС потрібно надати пояснення, документи про фактичне проживання за кордоном, підтвердження резидентства іншої країни тощо.
— звернення до ДПС за індивідуальною податковою консультацією, щоб отримати офіційне підтвердження нерезидентського статусу; якщо консультація не задовольнить, її можна оскаржити в суді.
— підтвердження статусу нерезидента через декларування доходу з України з проставленням в ній відповідної відмітки, що декларація подається у статусі «нерезидента» України, зі сплатою (за наявності відповідних зобов’язань) суми ПДФО саме за нерезидентною ставкою .
— оскарження податкових повідомлень та рішень з доведенням статусу нерезидента
Статус податкового резидента в основному визначається за місцем проживання, центром життєвих інтересів, перебуванням щонайменше 183 днів протягом календарного року, громадянством. При цьому насамперед слід враховувати норми міжнародних угод про уникнення подвійного оподаткування, якими врегульовано визначення податкового резидентства.
Для того, щоб стати податковим резидентом іншої країни, потрібно мати законні на те підстави. Не варто створювати собі «штучне податкове резиденство» іншої країни, при цьому мати тісні зв’язки з Україною.
У разі необхідності зміни податкового резидентства України слід виконати наступні дії.
Оптимально для вирішення питань щодо податкового резидентства залучити податкового консультанта та/або юриста, який зможе надати фахову консультацію та допоможе правильно підготувати всі документи.
